Герпесвірусні інфекції

Герпесвірусні інфекції — це група широко поширених інфекційних хвороб, які викликаються вірусами сімейства Herpesviridae і протікають з ураженням шкіри, слизових оболонок, вісцеральних органів, нервової системи і статевих органів. Їх особливістю є хронічний рецидивуючий перебіг і довічне персистування збудника в організмі.

Етіологія

Захворювання викликається ДНК-вмісними вірусами сімейства Herpesviridae. Виділяють 8 типів вірусу герпесу:

• вірус простого герпесу 1 типу найчастіше викликає герпес шкіри, слизових, офтальмогерпес;
• 2 типу – генітальний герпес;
• вірус герпесу 3 типу є причиною вітряної віспи, оперізуючого лишаю, постгерпетичної навралгіі;
• вірус герпесу 4 типу (вірус Епштейна-Барр);
• вірус герпесу 5 типу (цитомегаловірус);
• вірус герпесу людини 6 і 7 типів (Roseolovirus);
• вірус герпесу 8 типу (саркома Капоша).

Найбільш вивченими є герпесвіруси 1-5 типів. У більшості випадків інфікування відбувається повітряно — крапельним шляхом при прямому контакті або через предмети побуту (наприклад, через рушник), оральним (через поцілунки), статевим, трансфузійним (при переливанні крові), трансплацентарним (від матері плоду), трансплантаційний (при пересадці органів ). У кожної людини захворювання може протікати по-різному. На хід процесу впливають стан імунної системи, вік, стать і супутні захворювання.

Патогенез

Порушення роботи імунної системи — найважливіша ланка в розвитку простого герпесу. Найчастіше захворювання протікає на тлі придушення імунних реакцій: зниження кількості Т і В клітин, зміна їх функціональної активності, порушення макрофагальної ланки, в системі інтерферонів.

У патогенезі герпетичної інфекції (ВПГ 1,2 типів) виділяють наступні фази:

• в першій фазі патогенезу вірус проникає в клітини епітелію (слизової порожнини рота, глотки, статевих органів), де і відбувається його розмноження;
• у другій фазі патогенезу ВПГ проникає в чутливі нервові закінчення і по доцентрових нервових волокнах — в паравертебральні ганглії. У ядрах нейронів відбувається реплікація вірусу. По еферентних нервових волокнах вірус знову досягає шкіри і слизових оболонок, де поширюється з появою нових висипань;
• у третій фазі патогенезу (2-4 тижні після зараження) при нормальній імунній відповіді відбувається вирішення первинного захворювання і елімінація ВПГ з тканин і органів;
• в четвертій фазі патогенезу відбувається реактивація ВПГ і його переміщення по нервових волокнах до воріт інфекції з рецидивом специфічного інфекційно-запального процесу і можливою дисемінацією інфекції.

Клінічні прояви

Герпесвіруси викликають захворювання з різноманітними клінічними проявами. Вважається, що хоча б одним з 8 типів вірусу герпесу уражено, як мінімум, 90% людства.

Інкубаційний період триває від 2-х до 12 днів, в середньому, 4-5 днів.

Герпетичні ураження шкіри частіше локалізується навколо рота, на губах, на крилах носа (герпес губ, носа). У місці висипання хворі відчувають печіння, свербіж. Через кілька годин в цьому місці з’являється група дрібних бульбашок, заповнених спочатку прозорим, потім мутним вмістом, близько розташованих одна до одної, або зливаються в один елемент. Потім везикули розкриваються, утворюються дрібні ерозії, які підсихають і перетворюються в скоринки. У хворих дерматитом з імунологічної недостатністю розвивається дисеміноване герпетичне ураження шкіри (герпетиформна екзема Капоша). Протікає ця форма важко, з тривалою лихоманкою, симптомами загальної інтоксикації, масштабним ураженням шкіри.
Реактивація латентного вірусу частіше протікає з появою поодиноких або згрупованих везикул навколо рота, зазвичай — по червоній облямівці губ.

Ураження очей можуть бути проявами як первинної, так і рецидивуючої герпетичної інфекції. Характеризуються розвитком фолікулярного, катарального або везикулярно-виразкового кон’юнктивіту з залученням глибоких шарів рогівки.

Генітальний герпес особливо небезпечний для вагітних, оскільки викликає важку генералізовану інфекцію у новонароджених.

Герпетичні енцефаліти протікають важко з лихоманкою, порушенням свідомості, судомами, зміною поведінки. Початок гострий або блискавичний зі швидким розвитком коми. У спинномозковій рідині виявляють плеоцитоз з підвищеним вмістом як лімфоцитів, так і еритроцитів. Герпетичні панариції — поодинокі або множинні везикулярні ураження, які з’являються на пальцях рук або навколо нігтьового ложа.

Основні діагностичні ознаки герпетичної інфекції, викликаної вірусами простого герпеса:

1. Епіданамнез — контакт з хворим або вірусоносієм, різноманітність шляхів зараження, сприйнятливість дітей будь-якого віку.
2. Різноманіття клінічних форм, що протікають з ураженням шкіри, слизових оболонок, ЦНС, вісцеральних органів.
3. Виявляється як первинна форма інфекції, так і рецидивна персистуюча.
4. Характерний гострий початок захворювання, що протікає з помірно або слабо вираженими загальними симптомами і характерними місцевими проявами — висипаннями у вигляді згрупованих бульбашок.
5. Типово важкий, прогресуючий перебіг генералізованих форм, що протікають з ураженням ЦНС, великою частотою ускладнень і високою летальністю.

У новонароджених дітей герпетична інфекція, викликана ВПГ, виявляється або генералізованою системною інфекцією з ураженням ЦНС і внутрішніх органів, або локалізованою формою з ураженням шкіри, слизових оболонок очей і порожнини рота.
У новонароджених, незалежно від клінічної форми герпетична інфекція протікає дуже важко, з неврологічними ускладненнями, високою летальністю. Відразу після народження початкові симптоми захворювання проявляються типовими везикулярним ураженнями шкіри або слизових, ознаками ураження ЦНС, захворювання нерідко приймає септичний характер. Вісцеральні форми протікають у вигляді гострого паренхіматозного гепатиту або пневмонії. У деяких дітей герпетична інфекція проявляється вже через місяць після народження, і найбільш частим проявом її є гінгівостоматит. Він характеризується появою енантеми на слизовій оболонці щік, м’якому і твердому небі, яснах у вигляді груп дрібних бульбашок з подальшим утворенням поверхневих ерозій, які зникають через 1-2 тижні.

Особливості у дітей першого року життя:

1. Епіданамнез — герпетичні ураження статевих органів у матері, рецидив персистуючої інфекції.
2. У новонароджених дітей частіше зустрічається первинна інфекція у вигляді генералізованої форми з залученням ЦНС, вісцеральних органів, рідше — локалізоване захворювання з ураженням шкіри, очей, слизової оболонки рота.
3. У новонароджених дітей, незалежно від клінічної форми, герпетична інфекція протікає важко, нерідко закінчується летально, важкими неврологічними і очними ускладненнями.

Лабораторна діагностика

1. Вірусологічні методи. Досліджують кров, ліквор, слину, зіскрібки з рогівки, вміст бульбашок, цервікальний секрет на курячих ембріонах або культурі ембріональної тканини. Ідентифікацію вірусу проводять протягом 1-3 днів після зараження тканинної культури. Виділення вірусу не дає уявлення про активність процесу.
2. Імунофлюоресцентний метод. Надає внутрішньоклітинний скупчення ВПГ в мазках зшкребків з везикул у вигляді специфічного світіння.
3. Серологічний метод. Виявлення методом ІФА в крові специфічних антитіл класу IgG і IgM.
4. Цитологічний метод. Виявляє в мазках, відбитках або соскобах уражених ділянок шкіри і слизових оболонок багатоядерні гігантські клітини з внутрішньоклітинними включеннями (тільця Люпшютца).

Лікування

Метою лікувальних заходів є:

• пригнічення розмноження вірусу в період загострення;
• формування адекватної імунної відповіді і її тривале збереження з метою блокування повторної активації вірусу;
• попередження розвитку / відновлення порушень, які викликає активація вірусу в організмі.

В даний час існують два основних напрямки в лікуванні:

1. використання противірусної хіміотерапії (використання синтетичних противірусних препаратів);
2. комплексний метод лікування, що включає імунотерапію в поєднанні з противірусною терапією.

За даними багатьох авторів, комплексний метод лікування — найбільш перспективний напрямок терапії даної патології. Використовуючи комплексний метод лікування можна не тільки зменшити вираженість загострень, але і зменшити їх кількість. Адже є такі пацієнти, у яких загострення виникають 1-2 рази на місяць. Не потрібно говорити про те, наскільки погіршується якість їх життя. Для лікування герпесвірусної інфекції як противірусні хіміопрепарати зазвичай використовують препарати аналогів нуклеозидів. Аналоги нуклеозидів блокують реплікацію герпесвірусів шляхом пригнічення вірусної ДНК — полімерази і гальмування синтезу ДНК. Однак ці препарати діють на вірус тільки в стадії активної реплікації, мають низьку біодоступність і ряд токсичних ефектів. На сьогоднішній день фіксується все більша кількість резистентних штамів вірусів до дії цих препаратів.

Комплексний підхід до лікування ГВІ забезпечує оригінальний препарат рослинного походження Протефлазід®, який виявляє пряму противірусну дію стосовно вірусу герпесу, а також виступає індуктором ендогенного інтерферону, має антиоксидантну і апоптозмодулюючу дію.

Заходи щодо хворих і контактних осіб

Госпіталізація обов’язкова для новонароджених, а за клінічними і епідеміологічними показниками також для дітей більш старшого віку. Діти, народжені від жінок з ознаками генітального герпесу, підлягають ретельному обстеженню. За дітьми, які не мають клінічних та лабораторних ознак герпетичної інфекції, встановлюється спостереження протягом 1-2 місяців.

У дітей з рецидивуючим перебігом простого герпесу необхідно встановити причини імунодефіциту, своєчасно виявити і попередити ускладнення, санувати осередки хронічної інфекції.

Неспецифічна профілактика

Для попередження інфікування новонародженого під час пологів вагітні жінки повинні бути опитані і обстежені на герпетичну інфекцію в процесі допологового обстеження.
При виявленні у жінок під час пологів клінічно явної герпетичної інфекції (особливо первинної) ставиться питання про кесарів розтин, якщо плодові оболонки не були пошкоджені більш ніж за 4-6 годин до пологів. Така тактика суттєво зменшує ризик зараження, хоча повністю його не виключає. У дітей, народжених від жінок з підозрою на генітальний герпес, слід уникати маніпуляцій на волосистій частині голови. Для попередження інфікування дітей після періоду новонародженості необхідно виключення тісного контакту з батьками, які страждають клінічно вираженою герпетичної інфекцією, до повного відпадання кірочок,  дотримання санітарно — гігієнічних правил, усунення факторів, що сприяють рецидивам захворювання.

Загальна профілактика

Полягає, насамперед, у ретельному дотриманні правил особистої гігієни та зміцненні імунітету. Бажано дотримуватися здорового способу життя, режиму сну і відпочинку.